Скалацький Павло Павлович
Народився 1910 року в с.Кривачинці Волочиського району Хмельницької області.
На фронті з 1941 року, командир гармати 37-го гвардійського стрілецького полку 12 гвардійської стрілецької дивізії 61 армії Центрального фронту. Відзначився в боях в кінці вересня 1943 року біля с.Сидорівка чернігівської обл. та с.Глушець Гомельської обл. Під час танкової контратаки противника Скалацький П.П., з відкритої вогневої позиції, прямою наводкою, вогнем своєї гармати підбив 2 середніх німецьких танки, знищив 2 бронемашини і 15 німецьких автоматників.
Артилеристи під командування Скалацького П.П. забезпечили переправу 37-го гвардійського стрілецького полку.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року за мужність і відвагу проявлену при виконанні завдань командування Скалацькому П.П. посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Люди не забули про подвиг відважного сина Поділля. На його могилі у с.Любич Чернігівської обл.. встановлено пам’ятник. У білоруському містечку Лоєв є вулиця названа іменем Павла Скалацького. Уже в післявоєнниі роки ім’я Героя було навічно занесено у списки особового складу Н-ської частини Білоруського військового округу.
Атаман Адам Іванович
Народився 4 жовтня 1920 року в с.Видава Волочиського району Хмельницької області.
В армії з 1940 року. Учасник Великої Вітчизняної війни з січня 1942 року. Воював на Калінінському, Волховському, 2-му і 3-му Українських фронтах. Командир взводу 795-го стрілецького полку (228-а стрілецька дивізія, 53-я армія, 2-й Український фронт), лейтенант.
9 жовтня 1944 року взвод А.І.Атамана переправився на берег річки Тиса, захопив понтони і знищив батарею 75-мм гармат ворога, що забезпечило форсування ріки полком . За стійкість і мужність, за вміле керівництво боєм на плацдармі за річку Тиса командиру 795-го полку 228-ої стрілкової дивізії лейтенанту Атаману А.І. 24 березня 1945 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Капітан запасу. Жив і працював в м. Вінниця . Помер 7 жовтня 1991 року.
Малиновський Цезар Казимирович
Народився 8 грудня 1922 року в с.Купіль Волочиського району Хмельницької області в сім’ї селянина.
Після закінчення семирічної школи працював в колгоспі.
В армії з червня 1941 року. Закінчив Саратовське танкове училище в 1942 році. В діючій армії з січня 1943 року. Приймав участь в боях на Ленінградському,1-ому Українському, 1-му Білоруському фронтах. Командир взводу 220-ї танкової бригади, 5-ї ударної армії старший лейтенант Ц.Малиновський в січні 1945 року, діючи в складі передового загону, завдав в боях великих втрат противнику і забезпечив наступ головних сил бригади. Його взвод першим перерізав залізницю Варшава-Радом і на протязі години утримував захоплений залізничний переїзд, відбиваючи контратаку німецько-фашистських військ. Цезар Малиновський був поранений, але продовжував керувати своїм підрозділом.
Звання Героя Радянського Союзу Ц.Малиновському присвоєно 27 лютого 1945 року за героїчне виконання завдань командування і виявлену при цьому мужність.
В 1957 році закінчив військову академію бронетанкових військ.
З 1973 року полковник Ц.К.Малиновський – в запасі.
Нагороджений орденом Леніна, Вітчизняної війни І ступеня, Трудового Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки, медалями.
Жив і працював Ц.К.Малиновський в м.Києві. Помер у 2002 році.
Мальон Арсентій Антонович
Народився 20 квітня 1921 року в с.Гречана Волочиського району Хмельницької області, в сім’ї селянина. Закінчив сім класів сільської школи.
На службу в Червону Армію пішов у 1940 році.
У 1942 році закінчив Ворошиловоградську військову школу пілотів.
На фронтах Великої Вітчизняної війни з серпня 1942 року. Командир ескадрилії 74-го гвардійського авіаційного полку /1-а гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 1-ої повітряної армії, 3-го Білоруського фронту/. Капітан А.А. Мальон відзначився при визволені міст: Орші, Борисова, Мінська.
В кінці червня 1944 року група штурмовиків на чолі з Арсентієм Мальоном в районі залізничної станції Омпівка Дубровецького району Вітебської області знищила артилерійську батарею і близько одного взводу піхотинців ворога.В наступні дні на дорозі Дубравно-Орша-Вітебськ радянські льотчики знищили 6 автомашин, склад з боєприпасами, а на ділянці Толочин – Бобр спалили залізничний ешелон. До липня місяця 1944 року гвардії капітан А.Мальон здійснив 102 бойових вильоти, знищив 53 танки, 117 автомашин, 32 гармати, 2 склади з боєприпасами, 3 літаки ворога.
За мужність і героїзм в боях з німецько-фашистськими загарбниками відважному льотчику А.А.Мальону 23 лютого 1945 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За свої бойові подвиги він був нагороджений: орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, Вітчизняної війни – І та ІІ ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями.
Після війни майор А.А.Мальон продовжував службу в військово-повітряних силах. Проживав він у м.Ровеньки Луганської області. Помер 3 лютого 1950 року.
Білоруський народ свято вшанував пам’ять славного сина волочиської землі. Ім’я Героя Радянського Союзу – Мальона Арсентія Антоновича занесено до Білоруської Радянської енциклопедії, як одного з активних учасників визволення Білорусії від фашистського поневолення.
