Бейдер Хаїм Вольфович
Член Спілок журналістів та письменників України
Народився 20 квітня 1920 року в с.Купіль Волочиського району Хмельницької області.
Хаїм Бейдер – єврейський поет, літературознавець, краєзнавець, публіцист.
Член Спілок журналістів (з 1958 р.) та письменників України (з 1968 р.). Дослідник творчості І.Ю.Кулика, літературного життя та історії Поділля.
Працював у редакціях газет м. Кам’янець-Подільського.
Автор збірки поезій “Новосілля” (1979), “Моя погода” (1985), “Близька далина” (1984), збірника нарисів “Широкі простори” (1981).
Гольденберг Шимон Рафаїлович
Поет
Народився 17 лютого 1911 року в с.Купіль Волочиського району Хмельницької області в сім’ї ремісника. Закінчив Одеський педагогічний інститут. Учителював на Одещині у м.Балта. Учасник Великої Вітчизняної війни.
Писав єврейською мовою. Автор книг прози і поезії “У тривозі народжені” (1932), “Вірші та балади” (1936), “Мати” (1939), а також у перекладі українською мовою “Сонячна соната” (1958), “Вибране” (1968).
Загинув на фронті в жовтні 1941 року.
Житар Микола Степанович
Член правління Хмельницької міської літературної спілки “Поділля”
Народився 19 травня 1926 року в с.Юхимівці Волочиського району Хмельницької області. Молоді роки припали на воєнне лихоліття. Працював на залізницях Рівненщини, Білорусі, Буковини, на цілині Казахстану.
Пройшов усі ланки будівельного виробництва: від підрядника, до головного спеціаліста проектного інституту в м.Хмельницький.
Оптимістичний, енергійний, привітний, працьовитий, різнобічний... Закоханий у свою професію, упродовж всього життя віддавав перевагу поезії з-поміж багатьох захоплень. Іскри таланту спалахнули ще в довоєнні роки.
У 1946 році в обласній газеті був надрукований перший вірш “Привітання”. У 1992 році видано збірку Миколи Житара – “Дотик серця”, яка стала звітом літературної діяльності.
Протягом багатьох років М.С.Житар займається дослідженням розвитку музичного мистецтва. Результатом цих досліджень став “Оперний словник”, що налічує майже двадцять тисяч слів. Цю величезну за обсягом працю він присвятив 400-й річниці народження найпопулярнішого жанру музично-сценічного мистецтва.
М.С.Житар один із фундаторів Хмельницької міської літературної спілки “Поділля”.
У рідному с.Юхимівцях, в шкільній бібліотеці, створено музейний куточок про життя і творчість письменника-земляка Миколи Степановича Житара.
Лещенко Мирослава Пилипівна
Член Національної Спілки письменників України
Народилася 12 травня 1923 року в с.Шмирки Волочиського району Хмельницької області в сім’ї вчителів.
У 1946 році закінчила Київський педагогічний інститут та аспірантуру у 1949 році.
Викладала у Київському театральному інституті, працювала у видавництві “Дніпро”, була головним редактором видавництва “Радянський письменник”. Нагороджена медалями та грамотою Президії Верховної Ради України.
Критик, перекладач. Автор книг “Ольга Кобилянська”, “Ванда Василевська”. Перекладала поетичні та прозові твори А.Гайдара, П.Проскуріна, Б.Карбабаєва, С.Вороніна, П.Капіци, Я.Купали та ін. Виступала з рецензіями та статтями у пресі.
Член Національної Спілки письменників України з 1976 року.
Мандель Юхим Лазарович
Поет, математик, програміст, автор наукових праць.
Україна – Батьківщина і Росія мати.
Сподіваюсь вірші сина будуть пам’ятати.
Є.Мандель
Народився 15 травня 1937 року в м.Волочиськ Хмельницької області. Батько – Лазар Борисович працював вчителем, а згодом директором Волочиської середньої школи №1, мати – Олена Львівна була домогосподаркою.
З 1941 по 1944 рік під час війни перебував в евакуації.
В 1954 році закінчив Волочиську середню школу №1 і вступив до Одеського університету. У 1963 році закінчив механіко-математичний факультет університету і переїхав у м.Нижній Новгород, де проживає і тепер.
Працював в інститутах : Енергозбутпроект, Електропроект, ГГО Геолстром, НКФ СКАН (Москва), МП Децибел (Москва).
Був інженером, ведучим програмістом, старшим науковим співробітником, начальником відділів, головним спеціалістом комп’ютерних інформаційних технологій, викладав програмування в інститутах та математику в школах м.Нижній Новгород.
Ю.Л.Мандель– автор праці по шкільній математиці, проектуванню кораблів. Організував літературну спілку “Среда поэта”, до якої входять більше 80-ти професійних і самодіяльних літераторів, людей різних професій. Редагує однойменний альманах, який видав в Інтернеті: http :// www. osi.nnov.ru. e-mail: mandel @ osi.nnov.ru
Проживає у м.Н.Новгород.
Маняк Володимир Антонович
Лауреат Державної премії України Імені Т.Г.Шевченка 1993 року, член Спілки письменників України
Криниця при дорозі край села
І журавель похилений над нею
Хоч би куди дорога завела
Думки мої із рідною землею
В.А.Маняк
Народився 6 листопада 1934 року в с.Криштопівка Волочиського району Хмельницької області в сім’ї партійного працівника.
Після закінчення школи вступив до Львівського університету на факультет журналістики. Працював у шахті, на заводі, в редакціях газет, на радіо, у видавництві.
З 1950 року почав друкувати вірші, нариси, літературно-критичні статті. З 1967 року Володимир Антонович Маняк - член Спілки Письменників СРСР.
У світ вийшло багато його творів, документальних повістей, романів, які друкувалися російською, вірменською, казахською мовами.
Громадянську позицію письменника-земляка, дослідника трагічних сторінок історії українського народу якнайповніше засвідчила Народна Книга-Меморіал “33-й: голод”, одним із авторів-упорядників якої був Володимир Маняк.
Він зробив усе, щоб закласти перший камінь у підмурівок всенародного пам’ятника трагічної історії українського народу.
За відому Народну Книгу-Меморіал “33-й: голод” В.Маняк з дружиною Л.Коваленко були удостоєні Державної премії України ім.Т.Г.Шевченка (посмертно). До цього дня він не дожив. У 1992 загинув в автокатастрофі.
Володимир Маняк пішов від нас, але він живе у своїх книгах, в серцях героїв, друзів, земляків.
Сочивець Іван Йосипович
Заслужений працівник культури України, лауреат Республіканської премії імені О.Вишні, член Національної Спілки письменників України, письменник-гуморист
Ніби сам я, та це не так,
зі мною мої думи, які не полишають
моєї душі ні в час радості,
ні в час болючого смутку.
І.Сочивець
Іван Йосипович Сочивець народився 9 травня 1917 року в с.Лебедівці Козелецького району Чернігівської області в селянській сім’ї.
Життя і творчість талановитого гумориста і сатирика тісно пов’язані із Волочиським краєм.
У 1936 році закінчив хіміко-біологічний факультет Чернігівського інституту. Працював на Поділлі викладачем, директором школи, а згодом – на партійній та журналістській роботі.
Учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденом Вітчизняної війни другого ступеня, медалями. За журналістську діяльність відзначений Грамотою Президії Верховної Ради України, лауреат Республіканської премії ім. Остапа Вишні (1986), удостоєний почесного звання – заслужений працівник культури Української УРСР.
З 1947 по 1950 рік – працював редактором Волочиської районної газети “Зоря”. У Волочиську цвіла юність І.Сочивця, гартувалася зрілість, починалась літературна діяльність.
Пізніше І.Сочивець працював завідуючим відділом Хмельницької обласної газети “Радянське Поділля”, згодом завідуючим відділом газети “Радянська освіта” /нині “Освіта”/ у Міністерстві освіти УРСР.
З 1963 року по 1978 рік – завідуючий відділом, відповідальний секретар, а згодом – головний редактор журналу “Перець”.
Як письменник – гуморист видав 28 книжок в Україні та за її межами.
Його твори друкувалися російською, білоруською, вірменською, естонською, латвійською, молдавською, німецькою та іншими мовами.
Пішов у вічність Іван Йосипович Сочивець 16 листопада 2004 року, на 88-му році життя.
Багато літ тому він залишив наше місто йдучи завжди вперед, досягаючи все нових і нових вершин, проте ще й досі волочиські пам’ятають його не лише як чудового педагога й талановитого журналіста, а і як дуже хорошу й чуйну людину.
Суховецький Микола Михайлович
Член Національної Спілки письменників України
Народився 15 січня 1947 року в с.Писарівка Волочиського району Хмельницької області в селянській сім’ї.
У 1970 році закінчив філологічний факультет Одеського університету. Працював редактором видавництва “Маяк”. Член Національної Спілки письменників з 1979 року.
Прозаїк. Автор збірки оповідань “Три кілометри від станції” (1977), “Хоро” (1981), “З коханих рук”(1985).
