Дузь Іван Михайлович

http://volorada.org.ua/upload/images/rauonna%20rada/012.jpg

Член Спілки письменників СРСР, вчений, Заслужений працівник культури Української РСР

Народився 18 листопада 1919 року в м.Волочиськ Хмельницької області. 1937 року, по закінченні Волочиської середньої школи, вступив на українське відділення філологічного факультету Одеського державного університету імені І.І.Мечникова й розпочав свою літературну діяльність. Все перекреслила Велика Вітчизняна війна. Іван Михайлович пішов на фронт.
Учасник війни з липня 1941 року. Брав участь у визволенні міст: Житомира, Тернополя, Кракова, Братислави. Виступав з віршами та кореспонденціями у фронтовій пресі.
Навчання завершив уже після війни. Працював учителем Волочиської середньої школи №1, де викладав українську мову й літературу.
З 1951 по 1952 роки Іван Дузь був редактором Волочиської районної газети “Зоря”. Письменник згадував: “Друкувався на її шпальтах, редагував, мав світлі хвилини радості і хвилини зажури. “Зоря” вчила пізнавати глибини народних дум і прагнень, розрізняти самобутні характери, милуватися красою душі і захоплюватися золотими червінцями мозолів мудрих хліборобів. “Зоря” – вчитель і наставник літературної молоді, джерело натхнення всіх добрих та величних справ”.
Пізніше працював кореспондентом у Хмельницькій обласній газеті “Радянське Поділля”.
В листопаді 1952 року Іван Михайлович вступив до аспірантури при Одеському державному університеті. У 1954 року захистив кандидатську дисертацію на тему: “Правда в боротьбі за ідейність та художню досконалість української радянської літератури (1929-1941 років)”, а у 1967 році докторську дисертацію на тему: ”Остап Вишня і розвиток української радянської сатири та гумору”.
З 1956 року він - декан філологічного факультету Одеського державного університету, а з 1972 року завідувач кафедри української літератури.
І.Дузь очолював Одеську організацію Спілки письменників України. Був делегатом ІV-VІІ з’їздів письменників України, V Всесоюзного з’їзду письменників.
За активну лекторсько-пропагандистську діяльність він удостоєний звання “Заслуженого працівника культури Української РСР”, нагороджений орденом Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни першого ступеня, орденом “Знак Пошани”, орденом Кирила та Мефодія першого ступеня, медалями.
Помер І.М.Дузь 22 листопада 1996 року, залишивши після себе творчий доробок, який знадобиться ще не одному поколінню студентів, вчителів, бібліотечних працівників.


Коляно Юрій Михайлович

Доктор технічних наук

Народився 26 листопада 1936 року в с.Трительники Волочиського району Хмельницької області.
Доктор технічних наук, працював завідуючим відділом термомеханіки інституту прикладних проблем механіки і математики АН УРСР.
У 1981 році Юрію Михайлович був удостоєний Державної премії Української РСР у галузі науки і техніки за роботу “Механіко-математичне обґрунтування, розробка та впровадження високоефективних технологій виготовлення електронно-променевих приладів”.

 

 

 


Машталір Іван Маркович

http://volorada.org.ua/upload/images/rauonna%20rada/013.jpg

Доктор економічних наук

Народився у 1939 році в с.Сергіївка Волочиського району Хмельницької області. Наймолодший із семи дітей простих селян Марка і Параски Машталірів, які все життя трудилися біля землі. У дитинстві мріяв про різні професії, в тому числі й про журналістику. Ким тільки себе не бачив Іван подумки. Та найбільше, мабуть, хотів стати учнем кооперативного технікуму.
А вирішив долю Івана Марковича односельчанин Олександр, який після закінчення школи запропонував податися до Львова та вступити до фінансово-кредитного технікуму. Так і вчинили. Поїхали, склали екзамени, стали вчитися. Потім був університет, аспірантура, захист дисертації. “Обрана професія, - як говорив Іван Маркович, - мені дуже подобається. І все, чого досяг у житті, завдяки любові до того, чому присвятив себе.”
У 1993 році став академіком Академії економічних наук України. Цю неординарну подію у своєму житті розцінив як аванс, як поштовх до того, щоб трудитися ще більше на благо України.
На протязі багатьох років очолював акціонерно-комерційний банк соціального розвитку. Читав лекції студентам Донецького державного університету. Вважав за свій обов’язок передати молодим те, чого сам навчився за багато літ.
За родом своєї діяльності Іван Маркович об’їздив чимало країн. Був в Америці, Англії, Австрії, Німеччині, Об’єднаних Арабських Еміратах, Австралії. Бачив, як там живуть люди. Вірив у день прийдешній, безмежно й вірно любив свій народ, його пісню і слово, його звичаї, радів успіхам своїх земляків – подолян, особливо трудівників села, бо ступив перший крок і виростав у наших краях. Звідси, з нашого району, пішов він у світ широкий, торувати свою життєву стежину. Сюди щороку приїжджав навідати дорогі серцю місця, хоч жив і працював в м.Донецьк.
Помер у 2007 році.


Смолій Валерій Андрійович

http://volorada.org.ua/upload/images/rauonna%20rada/014.jpeg

Академік НАНУ, доктор історичних наук, Заслужений діяч науки і техніки України

Народився 1 січня 1950 року в с.Авратин Волочиського району Хмельницької області. Батько Андрій Йосипович – колгоспник, працював головою сільської ради, мати Лікерія Степанівна – вчителька української мови та літератури.
Протягом 1966-1970 років В.Смолій навчався на історичному факультеті Кам’янець-Подільського педагогічного інституту.
З 1970 року працював вчителем Волосівської восьмирічної школи Житомирської області, у 1971 році – вчителем Богданівської середньої школи Тернопільської області.
З 1972 року – аспірант, молодший науковий співробітник, а пізніше старший науковий співробітник Ніжинського педагогічного інституту.
У 1975 році захистив кандидатську дисертацію на тему: “Возз’єднання Правобережної України з українськими землями у складі Російської держави”, а згодом - докторську дисертацію на тему: ”Суспільна свідомість учасників народних рухів України (друга половина ХVІІ –ХVІІІ століть)”.
З 1985 року – доктор історичних наук, а з 1987 року - професор.
З 1992 року член-кореспондент Академії наук України, з 1993 року – директор Інституту історії України, віце-прем’єр, міністр України (11.08.1997 – 18.08.1999), радник Президента України з 1999 року.
Автор та співавтор наукових праць, зокрема, 15 монографій історичної тематики.
Академік В.Смолій також є головою Наукової координаційної ради з проблем історичної науки Української філії Міжнародного наукового товариства з вивчення історії ХVІІІст., президентом Національного комітету з вивчення країн Південно-Східної Європи, віце-президентом національного комітету істориків України.