Дузь Іван Михайлович
Член Спілки письменників СРСР, вчений, Заслужений працівник культури Української РСР.
Народився 18 листопада 1919 року в м.Волочиськ Хмельницької області. 1937 року, по закінченні Волочиської середньої школи, вступив на українське відділення філологічного факультету Одеського державного університету імені І.І.Мечникова й розпочав свою літературну діяльність. Все перекреслила Велика Вітчизняна війна. Іван Михайлович пішов на фронт.
Учасник війни з липня 1941 року. Брав участь у визволенні міст: Житомира, Тернополя, Кракова, Братислави. Виступав з віршами та кореспонденціями у фронтовій пресі.
Навчання завершив уже після війни. Працював учителем Волочиської середньої школи №1, де викладав українську мову й літературу.
З 1951 по 1952 роки Іван Дузь був редактором Волочиської районної газети “Зоря”. Письменник згадував: “Друкувався на її шпальтах, редагував, мав світлі хвилини радості і хвилини зажури. “Зоря” вчила пізнавати глибини народних дум і прагнень, розрізняти самобутні характери, милуватися красою душі і захоплюватися золотими червінцями мозолів мудрих хліборобів. “Зоря” – вчитель і наставник літературної молоді, джерело натхнення всіх добрих та величних справ”.
Пізніше працював кореспондентом у Хмельницькій обласній газеті “Радянське Поділля”.
В листопаді 1952 року Іван Михайлович вступив до аспірантури при Одеському державному університеті. У 1954 року захистив кандидатську дисертацію на тему: “Правда в боротьбі за ідейність та художню досконалість української радянської літератури (1929-1941 років)”, а у 1967 році докторську дисертацію на тему: ”Остап Вишня і розвиток української радянської сатири та гумору”.
З 1956 року він - декан філологічного факультету Одеського державного університету, а з 1972 року завідувач кафедри української літератури.
І.Дузь очолював Одеську організацію Спілки письменників України. Був делегатом ІV-VІІ з’їздів письменників України, V Всесоюзного з’їзду письменників.
За активну лекторсько-пропагандистську діяльність він удостоєний звання “Заслуженого працівника культури Української РСР”, нагороджений орденом Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни першого ступеня, орденом “Знак Пошани”, орденом Кирила та Мефодія першого ступеня, медалями.
Помер І.М.Дузь 22 листопада 1996 року, залишивши після себе творчий доробок, який знадобиться ще не одному поколінню студентів, вчителів, бібліотечних працівників.
Зюлковський Цезар Юліанович
Заслужений працівник культури України
Народився 21 лютого 1938 року в с.Гута-Яцьковецька Дунаєвецького району Хмельницької області.
Музичну освіту здобув у Кам’янець-Подільському училищі культури, Хмельницькому музичному училищі та Львівській державній консерваторії ім. М.Лисенка на факультеті народних інструментів.
Трудову діяльність розпочав у 1957 році на посаді художнього керівника Чемеровецького районного будинку культури і в цьому ж році перейшов працювати викладачем по класу баяна в Кам’янець-Подільське училище культури. Пізніше Ц.Зюлковський працював заступником директора, директором Волочиської ДШМ, викладачем по класу баяна і диригентом народного оркестру в Хмельницькому музичному училищі, з березня 1986 року – завідуючим відділом культури Волочиського райвиконкому, з 2000 року – директор Волочиської дитячої школи мистецтв.
Завдяки своєму таланту, творчим та організаторським здібностям Ц.Зюлковський виховав багато здібних учнів, які працюють в різних музичних закладах, серед яких: Юрій Федоров – лауреат Міжнародного конкурсу ЮНЕСКО, соліст Київської філармонії, викладач Київської консерваторії; Ольга Басистюк – лауреат Міжнародного конкурсу в Ріо-де-Жанейро, солістка Київського органного залу, Народна артистка України.
З 1977 року і по сьогоднішній день художній керівник та диригент організованої ним академічної хорової капели “Мелос” при РБК “Гармонія”, яка здобула широке визнання не тільки на Україні, а й за кордоном.
За активну концертну діяльність та пропаганду хорового співу, колективу в серпні 1980 року було присвоєно почесне звання “Народна самодіяльна хорова капела”. Хор є багаторазовим лауреатом Всеукраїнських конкурсів, зокрема імені П.Демуцького (1995р.), імені М.Леонтовича (1988, 1992 рр.), володарем 17-ти дипломів за 26 років творчої діяльності.
Високу оцінку свого виконавства хор “Мелос” здобув на міжнародному святі “Слов’янське коло” (м. Кам’янець-подільський, 1992 р.).
Без волочиських капелян не обійшлось відкриття “Співочих полів” у містах Хмельницькому (1988 р.) та Тернополі (1996р.). Вони переможці VІІІ Міжнародного фестивалю хорових колективів, що проходив у польському містечку Пінчув (2007р.).
У квітні 1995 року Ц.Зюлковському було присвоєно звання заслуженого працівника культури України.
Цезар Юліанович Зюлковський – відомий на Поділлі педагог, музикант, диригент, автор багатьох обробок та власних музичних творів, заслужений працівник культури України, пропагандист музичного мистецтва, живе у м.Волочиськ.
Поліщук Аделя Станіславівна
Народилася 5 грудня 1946 року у с. Яромирка Городоцького району на Хмельниччині. Після закінчення Кам’янець-Подільського культурно-освітнього училища у 1966 році прийшла працювати у Волочиський районний будинок культури на посаду методиста з хорового жанру. У 1982 по 1988 рік – керівник народного аматорського хору, з 1987 року за сумісництвом працює керівником народного аматорського хору ветеранів війни та праці.
Як талановитий керівник колективу та диригент, вона створила колектив з власним обличчям та почерком. Який здобув заслужену повагу та шану серед аматорів народного мистецтва. Завоював прихильність глядачів, неодноразово ставав переможцем Всеукраїнських та обласних конкурсів ветеранських колективів, учасником багатьох культурно-митецьких акцій. У 1991 році хору ветеранів війни і праці присвоєно почесне звання «народний аматорський».
Поліщук А.С. є учасником всіх вокальних аматорських колективів Волочиського районного будинку культури «гармонія». З її ініціативи створено понад двадцять років тому тріо «Вірність».
Творче життя Аделі Станіславівни – це десятки концертів, фестивалів, конкурсів та оглядів задля популяризації хорового мистецтва, збереження пісенного надбання українського народу, об’єднання людей на спільноти інтересів та любові до творчості.
Подвижницька діяльність А.Поліщук на ниві аматорського мистецтва відзначена багатьма грамотами, дипломами, подяками. У 1994 році їй присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури».
Смагитель Микола Максимович
Член Всеукраїнської музичної спілки, Заслужений працівник культури України
Народився 13 грудня 1946 року в с.Трительники Волочиського району Хмельницької області.
Музичну освіту здобував в училищі культури та на музично-педагогічному факультеті педагогічного інституту в місті Кам’янці-Подільському.
М.Смагитель з 1965 року почав працювати керівником хорового колективу с.Лісоводи Городоцького району. Під його керівництвом хор здобув високе звання – народний.
З 1985 року Микола Максимович – вчитель музики в м.Деражня, а також керівник хору народної пісні “Райдуга” Деражнянського цукрового заводу та вокального ансамблю “Лозівчани” с.Лозове. Ці два колективи в різні роки були удостоєні звання “Народний”.
Завдяки великій любові до народної пісні М.Смагитель робить не лише обробки українських народних пісень для хорів та ансамблів, а й пише власні пісні: “Люблю тебе, Хмельниччино”, “Шануймо рідну мову”, “Дума про Кобзаря” – на слова В.Семеновського.
Він брав участь в конкурсах подільських композиторів, неодноразово нагороджувався призами, дипломами, грамотами.
М.М.Смагитель – педагог, заслужений працівник культури України, член Всеукраїнської музичної спілки, пропагандист музичного мистецтва на Україні, живе в м.Деражня.
Чепелюк Микола Петрович
Народився 4 квітня 1957 року у селі Юхимівці Чорноострівського ( тепер – Волочиського) району Хмельницької області.
У 1964 році пішов в перший клас Юхимовецької восьмирічної школи. Середню освіту здобував в Ясненській середній школі, яку закінчив у 1974 році. В цьому ж році вступив до Кам’янець-Подільського культурно-освітнього училища, навчання в якому було перерване службою в лавах Радянської армії (1975 – 1977р.р.) . По завершенню проходження служби продовжив навчання в культурно-освітньому училищі, яке закінчив у 1978 році. Був направлений керівником духового оркестру Волочиського РБК. З 1980 по 1983 рік працював художнім керівником Юхимовецького СБК, з 1983 по 1987 рік – художнім керівником, директором клубу «Юність» Каховського радгоспу-технікуму Херсонської області.. У 1985 році здобув вищу освіту у Київському державному інституті культури ім.. О,Корнійчука. У 1987 році обійняв посаду директора Волочиського районного будинку культури «Гармонія», де працював до жовтня 2004 року. З 2004 року – начальник відділу культури і туризму ( з 2013 року – відділу культури) Волочиської райдержадміністрації.
Микола Петрович Чепелюк – відомий на Поділлі подвижник відродження національної культури. Зумів вміло організувати роботу галузі, зберегти базову мережу закладів, досягти високих показників в отриманні коштів з платних послуг населенню, сприяв залученню коштів для розвитку матеріально-технічної бази установ, проявив себе в пошуках нових форм господарювання, поєднанні творчої і комерційної діяльності. Веде широку культурно-просвітницьку роботу як режисер, ведучий та учасник творчих колективів. У складі народного аматорського хору «Подільське намисто», народного академічного хору «Мелос», народного ансамблю козацької пісні «Збручани», мішаної вокальної групи та народних музик РБК «Гармонія» неодноразово ставав переможцем та лауреатом Всеукраїнських, регіональних, обласних конкурсів та фестивалів.
М.П.Чепелюк - автор ідеї та ініціатор проведення у Волочиському районі молодіжних розважально-ігрових програм «Стріли амура», «Міс Волочиська», «Гладіаторський ринг», «Щасливий випадок», регіонального конкурсу молодих авторів та виконавців естрадної пісні «Молодість Надзбруччя», обласного свята духовної музики «Дзвони душі людської», міжобласного свята з нагоди Дня Соборності України, ряду районних свят.
У 1997 році нагороджений обласною премією ім.П.Фараонова, у 2004 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України». Неодноразово нагороджувався Почесними Грамотами, подяками Міністерства культури України, управління культури обласної державної адміністрації, районної державної адміністрації. М, Чепелюк є дипломантом обласної акції «Людина року – 2000» у номінації « Працівник культури району», володарем «Подільського Оскара – 2000» у номінації «Кращий шоу-проект». Неодноразово був занесений на обласну та районну Дошки Пошани.
