Визначення та законодавча база

Унітарна держава (від лат. унітас, унус - єдність, один) - це форма державного устрою, у якій частини держави є адміністративно- територіальними  одиницями  і   не   мають   статусу  державного   утворення. В унітарній  державі    функціонують єдині для всієї країни вищі органи державної влади, правова система, конституція, збройні сили.

Федерація (від лат. федераціо, федус - союз, об'єднання) - це форма державного устрою, у якій частини федеративної держави є державними утвореннями   та   володіють   певною   політичною   самостійністю           (суб'єкти федерації можуть мати власну, але узгоджену з федеральною конституцію, власні органи влади,  систему законодавчих,  виконавчих і  судових органів). Ці \творення формально не володіють  суверенітетом,  правом одностороннього виходу з федерації й самостійної участі в міжнародних відносинах. Приклади таких федеративних держав: Австрія, ФРН,  ОАЕ, США. Федерацію треба відрізняти від конфедерації, що являє собою міжнародно-правовий союз суверенних Держав,  наприклад  Європейський Союз (Швейцарська Конфедерація, попри історичну назву, є федерацією). Близькими до суб'єктів федерації можуть бути автономні утворення деяких унітарних держав (наприклад, Автономна Республіка Крим).